СЕРЕДА 06.10.2021 СНІДАНОК: Каша гречана молочна, хліб пшеничний з вершковим маслом, сир твердий чай з лимоном. ОБІД: Капусняк український, картопля відварена з маслом, гуляш курячий, томати свіжі, хліб житній, кисіль яблучний. ПІДВЕЧІРОК: Макарони відварені, овочі припущені в молочному соусі, кавовий напій, хліб пшеничний..
Розділи

postheadericon Музичний керівник

 

Музика для дитини — це світ радісних переживань. Щоб відкрити для неї двері у цей світ,треба розвивати у неї здібності і перш за все музичний слух і емоційний відгук. Інакше музика не виконає своєї виховної функції. Якщо дорослий якомога ближче стискається зі світом дитинства. Якщо вони разом мріють фантазують, сміються і грають,то діти відчуваючи цю близькість дорослого,відкривають їм свої таємниці,почуття та емоції. Як це прекрасно-знайомити дітей з музикою. Діти дуже люблять щось слухати, тому треба більше і більше співати дітям без музичного супроводу, щоб вони не тільки слухали, але й розуміли,про що ця пісня,вслухувались в звучання слів та словосполучень. 

Музика, як і художнє слово чи картина, повинна стати для дітей способом вираження почуттів, настрою,ідей. Слухання музики розвиває інтерес до неї, любов, розширює кругозір, підвищує музичне сприйняття. Музика для слухання буває вокального та інструментального характеру . Це можуть бути пісні у виконані батьків,чи музичні твори у грамзаписах, аудіо- та відео записах. Для кращого запам’ятовування пісні, чи музичного твору,можна асоціювати його з тим, що бачить дитина навкруг себе. Намалювати те, про що вона чула. Дуже гарно запам’ятовують діти пісні з мультфільмів, тому що вони сприймають пісню образно, відносно того чи іншого героя. Батьки повинні вчити дитину любити пісню, насамперед народну пісню, тому що народна пісня має художньо-виховну цінність.

Для розвитку ритмічного сприйняття треба користуватись музичними інструментами. Але в домашніх умовах це можуть бути такі предмети: ложки,палички, камінці,капронові пляшечки чи коробочки, які наповнюють крупою,горохом, квасолею. І граючи на такому інструменті,дитина покращує виконання пісні,і одержує велике задоволення. 
         Для розвитку танцювальних навичок потрібно якомога більше розвивати у дитини потребу в рухах. Давати можливість розвивати танцювальну творчість, щоб дитина одержувала максимум задоволення. 
Якщо музика викликатиме у дитини позитивні емоції, вона сприйматиме навколишній світ гармонійно і оптимально.

«Вплив музики на психічну діяльність дитини» 

         Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії).
У зв’язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти. Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитини) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливості, розгальмованих дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини. Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги. Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти з працею засинає дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м’яку музику і попросіть його закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина його тіла.
Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому — заподіює людині шкоди.
Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наше внутрішнє стан, наші думки, ставлення до світу виявляються в зміст промови і в її інтонаційної забарвленням. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічному стані слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос говорить породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошений спокійним, м’яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю його бажання.

Музичне виховання дитини в сім’ї 

         У дитини, котра частіше знайомиться з музикою, більш багатші почуття, вона більше співчуває та  переживає іншим людям. Багато дітей дуже емоційні. Вони відчувають велику потребу в художніх враженнях, в активній прояві своїх почуттів. Ті ,хто зблизька спостерігає життя маленьких дітей,знає з яким натхненням вони співають, танцюють.
Інтерес до музики і музичні здібності виявляються у дітей по- різному. Багато з них з великим інтересом слухають музику і співають, інші до музики нібито байдужі. Іноді вважають, що такі діти від природи не музичні, в них немає слуху і розвивати його безперспективно. Така точка зору невірна. У кожної дитини можливо розбудити інтерес і любов до музики, розвивати музичний слух та голос. Це підтверджує і життєва практика та наука.
Привчати дитину до музики в домашніх умовах потрібно з самого раннього віку. Робити це потрібно різними способами: співати дитині пісні, привчати слухати платівки, музичні записи, дитячі музичні радіо та телепередачі. Якщо є можливість водити дитину на концерти, треба намагатися, щоб діти не просто раділи музиці, а вчилися переживати закладені в цю музику почуття. Треба розмовляти з дитиною, питати в неї: яка це музика,весела чи сумна, спокійна чи, навпаки, схвильована; іноді, не називаючи твір, пропонувати дитині назвати його, така робота  викликає інтерес  до слухання і розвиває творчі здібності. Розвитку вміння емоційно переживати музику допомагає також читання казок, оповідань, тому що переданий словесно сюжет і переживання героїв дітям більш доступні.
Діти дуже люблять повторно слухати музику, яка їм сподобалась. Іноді можна загадати загадки: співати мелодію без слів і запитати, яка це пісня. Таким чином, поступово дитина привчається до музики. Внаслідок такої роботи батьки зрозуміють, те що дітей без слуху немає. Є діти, у яких ще не виявляються музичні здібності і треба допомогти їм розвиватися: більше співати,слухати музику,танцювати. Треба створити в сім”ї атмосферу любові до музики, якомога більше схвалювати потребу дитини проявити себе в музиці. Треба пам’ятати,що це приносить дитині радість і робить її добрішою.
Музичне виховання в дитячому садочку та вдома
Нікого не потрібно переконувати у важливості музичного розвитку дошкільника. Саме музика знаходить дорогу до душі дитини, спонукає її до самовираження, знайомить з навколишнім світом. Музика збагачує почуття та уявлення дитини, сприяє виробленню вміння відчувати ритм та мелодійність твору, формуванню здатності адекватно реагувати на них своїм голосом та рухами, розвитку інтересу до різних музичних інструментів та бажанню на них грати. Музична діяльність (співи, музичні рухи, слухання тощо) — це не лише засіб забезпечення виконання естетичних та освітніх завдань з музичного виховання, а й важливий засіб укріплення психічного та фізичного здоров’я, розвитку та мовленнєвих здібностей дитини. Музика допомагає дошкільникові глибше сприймати навколишнє життя, виховує любов до своїх рідних, друзів, Батьківщини, збагачує і емоційно забарвлює її мову, сприяє розвитку її музичних здібностей.
У процесі музичного виховання діти ознайомлюються з різноманітними музичними творами, набувають певних знань, умінь та навичок зі слухання музики, співів, музично-ритмічних рухів. У дітей виховується любов до музики, формуються музичні здібності, оцінне ставлення до музичних творів. Тож, діти , які йдуть до школи вже вміють слухати музику, визначати емоції і почуття, що їх вона передає; мають елементарні уявлення про інструментальні та вокальні твори, їх виконання; впізнають окремі твори з класичної і народної спадщини (вітчизняної та світової); проявляють інтерес до різних видів музики, можуть назвати прізвища окремих композиторів; розрізнюють та обґрунтовують своєрідність музичних жанрів (пісні, танцю, маршу), можуть їх порівняти. Діти навчаються втілювати у співах, рухах, музикуванні характер музики. Вони вже вміють співвіднести власне виконання з виконанням інших дітей, творчо сприймають музичний образ, можуть дати творові цілісну характеристику, розрізнюють властивості звуку, засоби виразності (темп, висоту, динаміку); рухатися у такт музики, використовують виразні рухи, міміку, жести, пози, які відповідають мелодії. Діти старшої групи володіють навичками гри на дитячих музичних інструментах, уміють обирати музичний інструмент для певного ігрового сюжету; виражають рухами емоційний стан, зміст танцю, володіють елементарною танцювальною технікою. Також мають досвід музичної імітації, вміють музично-пісенно-пластично оформити гру; роблять спроби творити музику, дістають задоволення від самовираження в діях під музику.
А формування основних музичних здібностей можна спостерігати вже в ранньому дитинстві і систематичні музичні заняття забезпечують значний рівень музичного розвитку дошкільнят. Музично обдаровані діти швидко випереджують менш обдарованих у розвитку тих чи інших музичних здібностей, проте у багаторічній практиці помічено, що в успішному оволодінні музикою наполегливість відіграє не меншу роль, ніж здібності.
Незалежно від природних даних, на музичних заняттях розвивається музичність у всіх дітей, які відвідують садочок. Кожній дитині приділяється належна увага, враховуються її індивідуальні особливості характеру, можливості та бажання. Для того, щоб заохотити до музичної діяльності, добираються різні завдання, прийоми, ролі у святах та розвагах. В музичний репертуар включаються класична музика різних епох та стилів, фольклор, сучасна музика. На музичних заняттях створюються умови, за яких кожна дитина охоче долучатиметься до всіх видів музичної діяльності, братиме в них активну участь, намагатиметься імпровізувати , виявляти творчість.
Музичні заняття у дошкільному закладі завжди були і залишаються найулюбленішими для малюків. На них дошкільники танцюють, співають, граються, вчаться слухати і розуміти музику, грають на дитячих музичних інструментах, відчувають себе маленькими артистами. За невеликий проміжок часу (15-30 хвилин, відповідно до віку дітей) діти змінюють декілька видів музичної діяльності: слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах, танцювальна та пісенна творчість.
Прилучайте малюка до музики, використовуючи її загально-розвивальні можливості. Це може зробити і людина без музичної освіти.
Найперша порада батькам: співайте! Якщо ви соромитеся свого співу, робіть це, коли ви наодинці з малюком (діти — поблажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого його народження. Що співати? Краще — дитячі пісеньки, традиційний репертуар яких дуже багатий. Якщо ви не пам’ятаєте жодної пісні, знайдіть касету або компакт-диск і слухайте їх доти, поки не запам’ятаєте слова. Як співати? Виберіть пісню, яка вам найбільше до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній з словами і без слів. Не забувайте, що слова — лише доповнення до музики.
Записи. Давайте дітям можливість слухати музику. Добре було б придбати для цього аудіопристрій. Записуйте різну музику, привчаючи вуха малюків до різних жанрів класичної музики різних періодів, джазу, популярних естрадних пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і сучасних електронних музичних інструментів.
Використовуйте різні види сприймання музики на слух.
Розрізняють три види музичного сприймання: пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята іншим; частково активне — малюк слухає і водночас думає про щось своє: музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану, натхнення; і, нарешті, активне, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають неправильно. Зрозуміло, саме останній вид сприймання музики слід розвивати, оскільки ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голосу, власних відчуттів. Дитина починає співати. Не хвилюйтеся, якщо цей момент буде дещо відстрочений. Малюк має багато разів почути ту саму пісеньку (якщо можливо, у вокальному та інструментальному варіантах), перш ніж сам її заспіває. Важливо, щоб у його пам’яті відклалося правильне звучання, інакше він не відчує відмінності між правильним варіантом та своїм власним невпевненим, з багатьма помилками виконанням.
Не примушуйте дитину співати. І водночас підтримайте її, коли вона сама почне співати, заохочуйте її. Імпровізація. Звичку до імпровізації доцільно виробляти змалечку. Не обмежуйтеся виконанням пісень, придумуйте музичні фрази, музичні інтонації самі. Не треба бути композитором, щоб скласти якийсь простий мотив. Спробуйте проспівати те, що ви мали сказати дитині. Вона буде у захваті; крім того, ви подасте чудовий приклад. Похваліть дитину, яка відповість вам так само. Самі складайте й римуйте слова, добирайте до них різноманітні виразні музичні інтонації. Через якийсь час дитина вибере те, що їй захочеться повторити за вами.
Голосові вправи. Зобразіть звук сирени, тобто на одному диханні спустіться до нижньої межі вашого діапазону, потім підніміться до верхньої. Запропонуйте дитині керувати вами: коли вона піднімає руку, ви підвищуєте висоту звука, а коли опускає — знижуєте. Гра дуже подобається малятам. Потім поміняйтеся ролями: малюк зображає сирену, а ви керуєте ним. Імітуйте сирену пожежників, заводський гудок, сирену поліцейської машини тощо. Зрештою, звук сирени можна придумати самостійно.
Домашній театр. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга — грубим і низьким, лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні тощо. Не розбуди ляльку. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюку, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дитину все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.
Голоси різного тембру. Поговоріть з дитиною на цю тему. Коли звучить по радіо пісня, запитайте, що вона думає про голос співака, чи подобається, чи схожий цей голос на ваш, у чому відмінність тощо. Порівнюйте голоси різних співаків. Хай дитина знає про різні тембри голосу й відчуває їх. Коментуйте відповіді малюка і відзначайте правильні. Важливо, щоб дитина знала: їй щось вдається і ви це помічаєте.

postheadericon Інструктор з фізичної культури

Фізичне виховання в ДНЗ 

В перші 7 років життя розвиток дитини знаходиться в особливо великої залежності від рухового режиму, фізичне виховання в дошкільному віці набуває першорядного значення. Несвоєчасність і низька ефективність вирішення завдань фізичного виховання в період дитинства призводять до порушення розвитку дитини і негативно впливають на його розумову сферу. Найбільш загальними специфічними завданнями фізичного виховання дітей дошкільного віку є:

1) охорона і зміцнення здоров’я дітей;

2) всебічний фізичний розвиток та загартовування організму;

3) своєчасне і різнобічний розвиток рухів і виховання рухових якостей.

У фізичному вихованні дошкільнят передбачений весь необхідний комплекс основних засобів фізичного виховання. До них відносяться перш за все фізичні вправи, гігієнічні та природні фактори, раціональне харчування, особиста гігієна, правильний режим.

Форми фізичного виховання дітей дошкільного віку досить різноманітні. Це заняття фізичними вправами, рухливі ігри, ранкова гімнастика, спортивні розваги, прогулянки. Крім того, і на музичних заняттях широко застосовуються фізичні вправи, танці, елементи танців, які також сприяють вирішенню завдань фізичного виховання. У дитячому садку всіх форм фізичного виховання відведене певне місце в режимі дня. Вони пов’язані між собою, доповнюють один одного і проводяться в обов’язковому порядку.
/Files/images/regim.jpg

Заняття фізичними вправами

Навчання рухів на спеціально організованих заняттях — основна форма роботи з фізичного виховання з дітьми дошкільного віку. Саме на спеціальних заняттях діти вчасно оволодівають необхідним об’ємом знань і рухових умінь, які не можуть бути засвоєні в процесі ігор, повсякденного спілкування з дорослими, самостійних спостережень та ін Заняття фізичними вправами є обов’язковими для всіх практично здорових дітей. Вони проводяться цілий рік по два рази на тиждень.

Організатором і керівником педагогічного процесу в дошкільних установах є вихователь. Фізичне виховання дітей першого року життя не виділяється в самостійний розділ. Воно безпосередньо зливається з усім процесом виховання дитини.

Розвиток рухів у ранньому віці багато в чому залежить від своєчасного створення сприятливих для цього умов. Ігри-заняття з дітьми до року проводяться з ініціативи медсестри, як правило, з кожною дитиною окремо, по кілька разів на день в чергуванні з самостійною грою. Займатися одночасно з кількома дітьми (не більш ніж з 5-6) починають після накопичення ними певного рухового досвіду.

У першій молодшій групі (від 2 до 3 років) заняття проводяться по підгрупах з 10-14 дітьми протягом 15 хв. З дітьми четвертого, п’ятого, шостого та сьомого року життя заняття фізичними вправами проводяться з усіма одночасно (фронтально); чисельність групи до 30 чоловік; тривалість заняття від 20 хв.

у другій молодшій групі (четвертий рік життя) до 35 хв. в останній, підготовчій до школи групі (сьомий рік).

/Files/images/image001.jpg
Рухливі ігри

Гра є найважливішою самостійною діяльністю дитини-дошкільника і займає велике місце в його житті. Гра у всіх її різноманітних формах — це одне з головних засобів фізичного і психічного розвитку дитини-дошкільника.

У виховній роботі дитячого садка велика увага приділяється рухливим іграм творчого характеру, однією з форм яких є ігри з різноманітними іграшками. Дія визначається характером іграшки: з обручами треба бігати, стрибати, візки возити, м’ячі кидати. Ці ігри мало регламентовані, прості за своєю структурою, допускають будь-яку кількість учасників і відносно велику самостійність дітей. Наявність широких можливостей діяти згідно зі своїми силами робить такі ігри найбільш доступними і привабливими для дітей. Часто діти самі намічають зміст гри: перестрибувати через скакалку до тих пір, поки не зачепиш ногами, кидати і ловити м’яч, поки не упустити його, і т. д.

Цікавою і досить ефективною для дошкільнят формою рухливих ігор є ігри-завдання, зміст яких складають доступні дітям дії (добігти перший до умовної риси, докотити обруч до кінця доріжки, не впало його, і т. п.).

Не маючи достатнього запасу рухових уявлень, діти у своїх самостійних іграх не відразу виявляють активність та ініціативу. У результаті цього основний задум гри часто буває обмеженим, руху одноманітними. В іграх ж із завданням завдяки контрастності змісту дії дітей набувають цілеспрямований, осмислений характер. Багаторазове повторення рухів в таких іграх сприяє вдосконаленню рухових умінь і розвитку відповідних якостей. Умовно їх можна назвати іграми-вправами.

Більш складною формою рухливих ігор, широко застосовується для вирішення завдань фізичного виховання дошкільників, є сюжетні ігри з правилами. Вони вимагають від дітей вміння діяти в колективі, узгоджувати свої рухи з рухами інших дітей, виконувати встановлені правила.

Ефективність рухливих ігор для вирішення завдань фізичного виховання багато в чому залежить від умов їх проведення — емоційної насиченості, різноманітності рухового змісту, наявності просторого приміщення, майданчики і достатньої кількості необхідних для кожного віку предметів-іграшок.

Ігри організовує вихователь під час занять, а також під час ранкової та вечірньої прогулянок, не менше одного-двох разів на тиждень.

/Files/images/sport009.jpgРанкова гімнастика

Ранкова гімнастика передбачена в дитячому саду починаючи з першої молодшої групи (третій рік життя). Вона включена в режим дня як обов’язкове гігієнічне захід і проводиться вихователем щоденно, перед сніданком.

Систематичне і кваліфіковане проведення ранкової гімнастики відіграє істотну роль у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку, так як робить на них не тільки оздоровчий вплив, але частково виховний та освітній. Діти вперше дізнаються про значення ранкової гімнастики для здоров’я і привчаються змалку до регулярних занять.

Якщо для першої молодшої групи передбачається комплекс з 3-4 вправ ігрового і наслідувального характеру тривалістю до 5 хв., То для підготовчої до школи групи він вже збільшується до 6 вправ тривалістю до 12 хв. Крім вправ для різних груп м’язів широко застосовуються ходьба і легкий біг на початку заняття, різноманітні підскоки — в кінці. Використовуються також вправи з предметами: палицями, обручами, м’ячами і т. д.

/Files/images/1418-leto_sport-2.jpgСпортивні розваги

Порівняно недавно в практиці фізичного виховання дітей дошкільного віку почали застосовувати катання на санках, ковзанах, трьох-і двоколісному велосипедах, пересування на лижах, купання (як підготовче до плавання), елементи бадмінтону, настільного тенісу та ін. Ці вправи з різних видів спорту умовно названі спортивними розвагами у зв’язку з своєрідністю їх застосування в заняттях з дітьми дошкільного віку: без установки на спортивний результат. Головне в них — розвага, задоволення, відносна свобода дій, відсутність суворої регламентації, наявність яскравих ігрових моментів.

Незважаючи на це, спортивні розваги можуть вважатися хоча і вельми елементарним, але дієвим видом самої початкової спортивної підготовки дітей і бути рекомендовані починаючи вже з другої молодшої групи (четвертий рік життя). Не можна забувати, що спортивні розваги являють собою нові для дітей види рухової діяльності і тому їм необхідно послідовно навчати.

/Files/images/0_70019_7a6d5533_l.pngПрогулянки

Прогулянки займають дуже велике місце в режимі дня дошкільнят. Як правило, щодня їм відводять 1,5 — 2 години на першій і в другій половині дня. Основне призначення прогулянок — тривале перебування на відкритому повітрі, заповнене рухливими іграми та фізичними вправами. Зміст прогулянок тісно пов’язане з основними завданнями фізичного виховання дошкільнят. Головна з них — застосування дітьми рухових умінь у природних умовах, що відрізняються від навчальних. Організовують прогулянки так, щоб діти були весь час в русі, але не занадто перегрівалися.

Діти старше півтора року взимку гуляють два рази щодня. У дуже морозну або вітряну погоду прогулянку заміняють перебуванням на відкритому повітрі, але під дахом (на веранді з відкритими вікнами, у дворі під навісом, в альтанці і т. п.).

Міцного здоров`я Вам та Вашим дітям бажає наш дитячий садочок!

      

Будьте здорові!

postheadericon «Моя чудова українська мова»

Мовленнєвий розвиток дитини — один з основних чинників становлення особистості в дошкільному дитинстві. Ступінь розвитку цієї сфери психіки визначає рівень сформованості соціальних і пізнавальних досягнень дитини — потреб і інтересів, знань, умінь та навичок, а також інших психічних якостей, що є основою особистісної культури. Актуальність своєчасного мовленнєвого розвитку в дошкільному дитинстві визначається завданнями щодо створення оптимальних умов для якнайповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини, які виявляються в специфічно дитячих видах діяльності й пов’язані із комунікацією.

Як привчити дитину до української ?

Чи просто перемкнути мовні коди?

   Дітям, у житті яких російська мова є домінантною, часто складно перейти на українську без помилок. Так само важко і дітям з рідною українською, які переходять на російську. В Україні дитяче мовлення у контексті перемикання мов майже не досліджувалося. В Києві, наприклад, часто можна почути спонтанне мовне змішування (суржик). На це впливає саме постійне мовне перемикання.

Перш за все, треба пояснити дитині різницю між українською і російською мовами хоча б на елементарному рівні. Наприклад, відмінності у вимові звуків: у російській мові «Ч» звучить м’яко, а в українській – твердо. Також треба пояснити, як правильно ставити наголоси: наприклад, «спИна» чи «спинА»?

Зараз дитину важко змусити, її треба зацікавити. В Україні недостатня кількість цікавого українського контенту для дітей. Хоча він є і батькам треба його шукати. Українська мова має стати домінантною для дітей, бо це мова освіти.

Якщо батьки часто перемикаються з однієї мови на іншу, то треба практикувати тривале використання виключно однієї з мов. Це дуже дієвий інструмент. Оберіть оптимальний час, коли можете побути з дитиною, і робіть таку вправу: за жодних обставин не перемикайтеся на іншу мову. Це така гра. Ви маєте показати своїм прикладом, що ви можете використовувати українську мову в усіх ситуаціях. Навіть, якщо є потреба перейти на іншу мову, не робіть цього. Так можна робити й з іншими мовами.

Обговорюйте українською мовою з дітьми домашні справи, події. Тоді дитині буде простіше розмовляти українською .

Індивідуальний білінгвізм або полілінгвізм (двомовність або багатомовність) – це дуже позитивне явище. Але варто долучати дітей до тієї ж культури, що й мова, аби дитина повноцінно засвоїла її.

Існують різні дослідження мозку і навіть, кажуть, що є спеціальний м’яз, який відповідає за перемикання мов. Батькам важливо мати чітку стратегію і послідовність у навчанні дітей. Наприклад, якщо один з батьків розмовляє англійською мовою з дитиною, то він повинен це робити постійно: в іграх, у вихованні, у побуті. Так, дитина вивчить різну лексику. Якщо дитина вивчає декілька мов одночасно, треба акцентувати увагу на відмінностях мов. Це допоможе дитині розмежовувати їх і перемикатися без помилок. 

Словник української мови для дітей – Володимир Коломієць – за 100 грн  купити – Книгарня "Є"

 

  1. російсько-український словник старих виразів;
  2. російсько-український словник;
  3. словник наголосів;
  4. тлумачний словник.

postheadericon Сторінка медсестри

ОСОБИСТА ГІГІЄНА ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

  У людини ставлення до власного здоров’я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров’я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.
Особиста гігієна — це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з’являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.
Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. 

 

Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.

Коронавірус: все, що потрібно знати про нього

Китайський коронавірус – нова небезпечна хвороба, епідемія якої загрожує світу. 

Коронавірус 2019-2020 року, або китайський коронавірус – це новий вид вірусу, що вперше був зафіксований серед людей у Китаї в місті Ухань наприкінці 2019 року та став сьогодні причиною масштабного спалаху респіраторних захворювань із важкими ускладненнями і високою смертністю. Вірус належить до родини коронавірусів і ще недостатньо вивчений.

Що таке коронавірус та коронавірусна інфекція?

Коронавірус – це родина вірусів, що станом на січень 2020 року налічує 39 видів. Коронавірус містить позитивну одноланцюгову РНК, а оболонка вірусу під мікроскопом має вигляд корони – звідси й назва родини. Коронавірус викливає коронавірусну інфекцію.

Коронавірусні інфекції проявляються як звичайна гостра респіраторна інфекція (ГРВІ), так і діареєю (проносом) та утрудненим диханням (дихальна недостатність), що характерні для так званого «близькосхідного респіраторного синдрому (MERS-CoV)», а також можуть бути причиною важкої пневмонії (запаплення легенів) при тяжкому гострому респіраторному синдромі SARS-CoV.  

Як передається коронавірус? 

Відомо, що коронавіруси присутні в ареалі тварин, деякі з них мутували і стали заразними для людини. Відповідно, коронавірусна інфекція є зооантропонозом, тобто можливе зараження від тварини та від людини.

Отже, імовірна передача коронавірусу від тварини до людини та поміж людьми:

при контакті з хворим на коронавірусну інфекцію – через краплі його слини;

при безпосередньому контакті із зараженими тваринами – через немиті руки;

при вживанні сирих або недостатньо термічно оброблених м’ясних і рибних продуктів, яєць – якщо ці тварини чи птахи були уражені коронавірусом.

Оскільки новий китайський коронавірус ще перебуває у процесі дослідження, ученими достеменно ще не виділено всіх тварин групи ризику. Проте вже зрозуміло, що значно більшу епідеміологічну небезпеку становить поширення вірусу саме від людини до людини – через респіраторний механізм передачі.

Профілактика грипу та ГРВІ

Шановні батьки! Звертаємось до вас з проханням слідкувати за реальним станом здоров’я дітей. Вживати профілактичні засоби, порадившись з лікарем. У разі захворюваності дитини — вчасно звертатись до дільничого лікаря. З метою профілактики захворюваності дітей на гострі респіраторні захворювання та грип у дошкільному навчальному закладі проводяться заходи:

1. Контроль за реальним станом здоров’я дітей.

2. Контроль за виконанням режиму дня дошкільного навчального закладу.

3. Контроль за якістю прибирання в приміщеннях закладу.

4. Контроль за режимом провітрювання в групових приміщеннях.

5. Щоденна ранкова гімнастика.

6. Заняття з фізичної культури згідно розкладу занять.

7. Дотримання рухового режиму – чергування рухливих та малорухливих ігор протягом дня.

8. Дотримання послідовності під час одягання дітей на вулицю.

9. Перебування дітей на свіжому повітрі з урахуванням погодних умов та одягу дітей.

10. Вживання фітонцидів (цибуля, часник) .

11. Вживання кисломолочних продуктів .

Грип – це вірусне захворювання, що розпочинається раптово і бурхливо, супроводжується лихоманкою, головними, м’язовими, суглобним болями, підвищеною температурою.

Інфікуватися можна не тільки при чханні і кашлі хворого та користуючись його речами, але й перебуваючи в приміщенні чи транспорті, де нещодавно знаходився хворий.
Хвороба перемагає тих, у кого недостатньо сильний імунітет. Тому, щоб не захворіти на грип у період епідемічного підвищення цього захворювання, слід вдаватися до ефективних профілактичних заходів:

  • 1. зробити щеплення від грипу у поліклініках за місцем проживання;
  • 2. звести до мінімуму відвідування місць з масовим перебуванням людей;
  • 3. перед виходом з дому треба змазувати слизові оболонки носа 0,25% оксоліновою маззю;
  • 4. використовувати марлеву (4 шарову) маску для захисту рота і носа під час перебування в транспорті та при спілкуванні з людьми;
  • 5. провітрювати якомога частіше приміщення та проводити вологе прибирання;

6. часто та ретельно мити руки з милом або використовувати вологі серветки, що містять у своєму складі спирт.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

«Щодо запобігання захворюваності на грип та інші ГРВЗ»

 1.  Під час високого ризику захворювання на ГРВЗ не відвідуйте місця, де можливе велике скупчення людей.

2. За можливості зведіть до мінімуму поїздки у громадському транспорті (автобуси, тролейбуси, метро тощо).

3.  Остерігайтеся близького контакту з людьми, які мають симптоми грипу або інших ГРВЗ.

4.  Часто мийте руки з милом. Якщо немає такої можливості, використовуйте спеціальні алкогольвмісні засоби для оброблення та знезараження рук.

5.  Не торкайтесь слизових оболонок очей, носа, рота немитими руками.
6.  При чханні та кашлі прикривайте рот одноразовою хустинкою. Забезпечте дитину такими хустинками.

7.  Часто провітрюйте приміщення вдома та на роботі.

8.  Уникайте поцілунків, обіймів, рукостискань тощо.

9.  Не допускайте переохолодження або перегрівання організму.

10.  Змащуйте слизові оболонки носа оксоліновою маззю.

11.  Проводьте щоденне вологе прибирання кімнат.

12.  Організовуйте собі та дитині повноцінне, вітамінізоване харчування з достатньою кількістю природних джерел вітаміну С (свіжі овочі та фрукти) та        фітонцидів (часник, цибуля, імбир тощо).

13.  При погіршенні самопочуття залишайтеся вдома, не займайтеся самолікуванням — викличте лікаря для обстеження та призначення ефективного лікування.

14.  При появі ускладнень захворювання на грип у вас чи вашої дитини не зволікайте. Організуйте госпіталізацію з метою отримання кваліфікованої допомоги    медиків.

Кишкові захворювання

Які найважливіші санітарно-гігієнічні правила потрібно виконувати в сімї, щоб уникнути гострих кишкових інфекцій:

1.Мити руки з милом.

2.Регулярно підстригати нігті.

3.Відучити дитину від шкідливої звички — гризти нігті.

4.Не купувати продукти у місцях стихійної торгівлі та продукти сумнівної якості.

5. Не вживати сире молоко, лише пастеризовані молочні продукти.

6. Перед вживанням фруктів, овочів і ягід слід ретельно вимити їх проточною водою, а потім обдати окропом.

7.При кулінарній обробці мяса,риби,молока температура повинна становити 100С. Заморожені продукти — повністю відтанути.

8.Готові страви краще вживати одразу,  страви кімнатної температури є середовищем для розмноження мікроорганізмів.

9.Розігрівати страви потрібно  при температурі не нижче за 100С.

10.Не зберігати готові страви поряд з сирими.

11.Порізи та дрібні рани на руках заклеювати бактерицидним пластирем, перш ніж готувати їжу.

12.Продукти харчування зберігати якомога далі від хатніх тварин, в ємностях, які щільно закриваються.

13.Зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.

14.Важливий фактор — чистота на кухні, чисті рушники для рук.

15.Використовувати воду гарантованої якості або додатково кипятити її.

 

postheadericon Логопед

ПРОСТІ ПОРАДИ ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ

            Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.

• Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.

• Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.

 Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»

• Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.

• Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.

• Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.

 Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.

Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.

 Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.


 Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».

 ______________________________________________________________ ________________

 

Консультація для батьків від логопеда

Слухняний язичок (артикуляційна гімнастика в домашніх умовах ).

                     Серед дітей дошкільного віку найпоширенішою вадою мовленнєвого розвитку є дислалія.

                     Дислалія – це порушення звуковимови, при нормальному слуху та збереженій іннервації мовленнєвого апарату. Спостерігаються заміни звуків, їх змішування та спотворення.
Даний вид порушення мовлення зустрічається найчастіше. Особливо функціональні дислалії, які виникають, як правило, в дошкільному віці в процесі засвоєння системи мови. Органічні можуть виникати в будь-якому віці.
Дислалію в порівнянні з іншими мовленнєвими порушеннями, набагато легше виправити, особливо в дошкільників та молодших школярів.

                     Формування правильної звуковимови вимагає великої, клопіткої , системної роботи, неабияких зусиль дитини та уваги й терпіння зі сторони дорослих. Щоб навчилася дитина правильно вимовляти звуки, їй потрібно навчитися здійснювати складні артикуляційні дії, спостерігати за роботою артикуляційного апарату,зосереджувати увагу на окремих моментах артикуляції, знаходити спільне та відмінне в положенні органів мовлення та свідомо керувати рухами активних органів, контролювати їхню роботу.

                     Вироблення точних, повноцінних рухів і дій, відпрацювання їх, об’єднання простих рухів у складні, відчуття артикуляційної постави – усе це досягається у процесі виконання дітьми спеціальних тренувальних вправ – артикуляційної гімнастики. Успіх роботи багато в чому залежить від застосування різноманітних, цікавих для дітей форм роботи, оскільки під час тривалого виконання одноманітних артикуляційних вправ діти швидко втомлюються, часом втрачають інтерес до занять. Щоб цікаво було дітям займатись, потрібно використовувати різні способи подачі навчального матеріалу, і одним із них є ейдетика. Саме ейдетика розмовляє з дошкільниками їхньою мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини : дозволяє побачити,почути,відчути. У дітей розвивається логічне й асоціативне мислення, уява, творчі здібності.

                      Ознайомимося з деякими ейдетичними прийомами та варіантами їх застосування в домашніх умовах під час виконання артикуляційної гімнастики.

                      Успішне навчання та розвиток дітей,безперечно, потребує поєднання занять із грою,використання художнього слова, цікавого ілюстративного матеріалу. Дитина, захоплюючись, не помічає, що її навчають, а тому легше і швидше долає труднощі, набуває необхідних навичок і знань. Ігрові прийоми проведення артикуляційної гімнастики знімають у дітей напруження, заохочують їх до наступних корекційних занять, надають упевненості у своїх силах, а спеціально дібрані римовані рядки до кожної вправи виховують у дитини увагу до звукового ладу мови, сприяють розвитку мовленнєвого слуху.

                      У логопедичній практиці, як відомо, прийнято користуватися певними умовними назвами окремих вправ «Жабки», «Хоботок», тощо, рекомендується використовувати також знайомі дітям картинки-символи із зображенням конкретних предметів, що асоціюються з певними рухами, положеннями органів артикуляційного апарату. Символи- картинки з відображенням певних артикуляційних вправ слугують зоровою опорою.

                      Як проводити артикуляційну гімнастику в домашніх умовах ?

1) Перед усім пам’ятайте, що саме вчитель-логопед правильно підбере артикуляційні вправи, які потрібні вашій дитині.

2) Дотримуйтесь певної послідовності у їх виконанні – від простих до більш складних.

3)Спочатку вправи виконуйте у повільному темпі,обов’язково перед дзеркалом.

4)Кожне заняття для дитини має бути цікавим.На перших заняттях можна обмежитися і дворазовим виконанням вправи,головне,щоб вона була виконана правильно,якісно. Потім кількість повторень збільшується до 10-15 разів.

5)Коли дитина навчиться виконувати рухи, відчувати положення органів артикуляційного апарату,дзеркало можна прибрати.

6)Для дітей потрібна зорова опора,тому доречно використовувати картки із зображенням артикуляційних вправ та символи-картки.

7)Позитивно налаштуйте дитину на роботу,наприклад, прочитайте веселий віршик, запропонуйте загадку. Покажіть символ-картку,зверніть увагу на зображення , запитайте про яку артикуляційну вправу подумала дитина дивлячись на символ-картку, а вже потім починайте виконання вправ. Наприклад:

1. Артикуляційна вправа «Жабка» 

( на символ-картці зображена жабка). 

Запитання: «Про яку артикуляційну вправу ти подумав (ла)?». 

Відповідь дитини. Дитина уважно слухає віршик, пригадує правильне виконання вправи та виконує її. 

Аналогічна робота проводиться із наступними вправами.

Жабка їсти захотіла,

враз взялась вона

за діло —

наловила аж сім мух,

тому й рада :

рот — до вух!

Рот трохи відкрити. Посміхнутись, губи розтягнути так, щоб було видно верхні зуби. 

Утримувати таке положення під лічбу 10-15 секунд.

2. Артикуляційна вправа «Хоботок»

В зоопарку ми були,

там великі є слони.

А маленький Раві

привітався з нами.

Хобот свій він витягав,

«Всім привіт!»- немов казав.

Щоб йому відповісти,

Хоботок зроби і ти.

Краще губи витягай,

Раві швидше привітай.

Витягнути губи сильно вперед,напружити, як при вимовлянні звука У.

3. Артикуляційна вправа «Лопаточка»

Широким я язик зроблю,

на нижню губу покладу.

Гарна вийшла і пласка

моя лопатка з язика.

Жаль, така лопатка

не скопає грядки.

Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. 

Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати у такому положенні 10-15 секунд.

 4. Артикуляційна вправа «Чашечка»

Чашку чарівну я можу зробити,

з глини її не потрібно ліпити.

Вгору широкий язик підіймаю,

старанно в нього краї загинаю.

Соком наповню її чи водою —

чашка чарівна завжди зі мною.

Рот широко відкрити. Широкий язик підняти вгору. 

Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. 

Утримувати язик у такому положенні 10-15 секунд.

5. Артикуляційна вправа «Коник»

Я на конику скачу :

— Цок-цок-цок!

Хочеш, тебе підвезу?

-Цок-цок-цок!

З вітерцем мій коник мчиться :

-Цок-цок-цок!

Дзвінко стукають копитця:

-Цок-цок-цок!

В’ється коникова грива :

-Цок-цок-цок!

Ой,який же я щасливий!

-Цок-цок-цок!

Присмоктати язик до піднебіння,клацати язиком. Клацати повільно,сильно, тягнучи під’язичну вуздечку. Виконати 10-15 разів.

6. Зарядка для язичка

Не ледачий мій язик-

Змалку він до праці звик.

І для нього звичні

Вправи гімнастичні.

То по колу він крутнеться.

( Круговими рухами язика облизувати

губи за і проти годинникової стрілки.)

Або ж стане на місток,

( Вигнути язик,притискаючи його

кінчик до нижніх зубів.)

То берізкою зіпнеться,

(Присмоктувати  язик до піднебіння.)

То кує, як молоток.

(Стукати язиком по верхніх зубах.)

Щоб слова я не ковтав,

Мій язик гімнастом став.

7. Вправа «Заводимо моторчик».

У дорогу вирушали,

У автобус посідали.

Біля вікон розмістились,

Та на місці залишились.

Ні туди і ні сюди-

Мотор забули завести.

Р-р-р-р-р-р-р!

Язик підняти до піднебіння,ближче

до верхніх зубів.Не притискати.

Язичок ніби тремтить.

8.Вправа «Поїзд»

По залізничній колії

До моря, де магнолії,

Поїзд весело біжить

І колесами гримить.

Чути їх далеко стук:

-Туки-тук! Туки-тук!

Чергування положеннягуб:трубочка- посмішка.

ЧОМУ ДИТИНА МОВЧИТЬ?

Опанування мовлення залежить від багатьох факторів, і причини затримки мовленнєвого розвитку можуть бути різними. Спробую виділити найбільш типові.

Один із важливих факторів, що обумовлюють затримку мовленнєвого розвитку, — це порушення інтелекту. На що необхідно звернути увагу батькам? Дітям із порушенням інтелекту не тільки властиве затримання мовленнєвого розвитку, але й виражене порушення психічного і фізичного розвитку. Дитина починає значно пізніше тримати голівку, сидіти, повзати, ходити тощо. У неї не формуються навички самообслуговування (малюк не їсть самостійно, не проситься на горщик…). Діти з порушенням інтелекту, як правило, неохайні, поводять себе неадекватно, а емоції в них одноманітні: задоволення — ситість, невдоволення — холод, біль тощо. Досить часто таким малюкам властива агресивна поведінка. Дитині подобаються нові іграшки, однак вони швидко їй набридають. Ігри малюків одноманітні, їхня міміка бідна, а мовлення монотонне.

Якщо ви помітили, що у вашої дитини характерні зазначені особливості розвитку, необхідно звернутися по консультацію до психоневролога, провести об’єктивне обстеження (електроенцефалографію, томографію).

Якщо встановлено інтелектуальне порушення, допомогу вашій дитині повинен надати олігофрено-педагог.

Також серйозний фактор порушення мовленнєвого розвитку — це порушення слуху. Навіть у разі його незначного зниження мовленнєвий розвиток може значно затримуватися. Якщо ваша дитина часто страждає на простудні захворювання, отити або у членів родини є порушення слуху, поспостерігайте за дитиною в домашніх умовах і проведіть декілька експериментів.

Чи реагує дитина на зміну гучності телевізора, магнітофона?

Чи уважно дивиться на ваші губи (якщо так, говоріть, прикривши рот рукою) і чи не намагається постійно повернутися до вас одним і тим самим боком (тим вухом, яким краще чує)?

Придбайте декілька пар іграшок, які видають звуки. В одній іграшці з пари приберіть звучання, запропонуйте дитині одну пару (іграшку, яка звучить і не звучить). Простежте за тим, як швидко дитина виявить і чи виявить взагалі, що одна з іграшок не видає звуків. Повторіть те саме з рештою іграшок.

Поспостерігайте за швидкістю реакції на звук, покликавши дитину тихим голосом на відстані 5-6 м. (Необхідно пам’ятати, що реакція дитини на гучні кроки, удари дверей, стукіт тощо пов’язана з тактильно-вібраціонними відчуттями, тому її не можна розглядати як суто слухову.)

Візьміть декілька добре відомих дитині предметів, покладіть їх на стіл, посадіть дитину на руки та поясніть, що за проханням іншого члена родини вона повинна показати той або інший предмет. Інший член сім’ї повинен відійти від дитини на 5-6 м і пошепки, прикривши рот, називати по черзі предмети, що лежать на столі. Дитина повинна правильно показати предмет; прикривши одне вухо. Те саме має повторити, прикривши друге вухо. Якщо дитина не може правильно показати предмети, спробуйте підійти ближче. Обов’язково повторіть спробу в інший час, щоб упевнитися в порушенні слуху.

Якщо виникли сумніви щодо гарного слуху в дитини, необхідно провести об’єктивне обстеження (аудіограму). У разі виявлення порушень слуху допомогу дитині має надати сурдопедагог.

Які фактори призводять до затримки мовленнєвого розвитку як до особистого мовленнєвого порушення? Згадайте, як протікала ваша вагітність, чи страждали на токсикоз, чи була загроза викидня? Чи мали хронічні, інфекційні або простудні захворювання? Чи приймали ліки, які саме? Які стресові ситуації переживали? За якого терміну і як проходили роди? Яким було передлежання дитини? Чи довго тривав безводний період (з моменту відходу вод до народження дитини)? Чи відразу закричав малюк або необхідно було провести реанімаційні заходи? Уважно вивчіть медичну картку дитини. Чи відмічені там гіпоксія, гіпотрофія, асфіксія плоду? Чи перебуває ваша дитина на обліку в невропатолога і з яким діагнозом? Висновки невропатолога, що найчастіше зустрічаються за мовленнєвих порушень: пренатальна енцефалопатія, м’язова дистонія, гіпо-, гіпертонус тощо. Чи має місце порушений моторний розвиток: малюк пізніше почав повзати, сидіти, ходити; порушена послідовність етапів (спочатку пішов, потім почав повзати); пропущено той чи інший етап, найчастіше повзання. Зверніть увагу на ранній мовленнєвий розвиток дитини. Чи вчасно з’явилися гуління й лепет, чи активні вони були? Дайте відповідь на запитання: чи спілкуються в сім’ї однією, двома чи більше мовами. (Білінгвізм у родині — одна з причин затримки мовленнєвого розвитку, що часто призводить до серйозних порушень мовлення дитини. Рекомендовано до моменту становлення мовлення спілкуватися з дитиною однією мовою — тою, якою розмовляє мати.)

Підіб’ємо підсумки. Патологія вагітності та родів, неврологічна симптоматика, легка затримка чи дисгармонійність моторного розвитку, відхилення від мовленнєвого розвитку вже на ранніх етапах, білінгвізм можуть призвести до порушення мовлення дитини, що можна виявити на другому-третьому роках життя в затримці мовленнєвого розвитку.

Після того, як ви впевнилися, що затримка мовленнєвого розвитку не пов’язана з порушенням інтелекту й фізіологічного слуху (або іншими причинами), а викликана порушенням власне мовленнєвої функції, вам потрібно звернутися до логопеда. Він поставить вас на диспансерний облік і дасть рекомендації для домашньої роботи.

 

ЧИМ ВИ МОЖЕТЕ ДОПОМОГТИ СВОЇЙ ДИТИНІ?

Якщо ваша дитина не розмовляє або відстає в мовленнєвому розвитку, не потрібно чекати. Не лякайтеся почати заняття зарано — бійтеся запізнитися!

Заняття потрібно проводити щоденно, бажано в один і той самий час. Таким чином вони впишуться в біологічний ритм життя дитини. Пам’ятайте: усі види робіт мають проходити в ігровій формі і піднесеному настрої. Малюк повинен займатися з задоволенням, так само як і дорослий. Хваліть та заохочуйте дитину, радійте разом з нею кожному, навіть найменшому кроку вперед.

 

Заняття потрібно проводити поетапно, щоразу впевнюватися, що завдання, поставлені на цьому етапі роботи, виконано повністю. Починати слід з того етапу, на якому мовленнєві навички ще не достатньо розвинені.

Мовлення формується в тісному взаємозв’язку з фізичним і психічним розвитком дитини, тому паралельно з мовленнєвими видами роботи необхідно виконувати вправи для розвитку загальної та тонкої моторики, мімічних рухів, слухової та зорової уваги, пам’яті, мислення.

Логопедичні ігри на кухні

Гра це провідний тип діяльності дітей дошкільного віку. Тобто це та діяльність, яка визначає психічний розвиток дитини. Для того щоб дитині дошкільного віку було цікаво закріплювати свої вміння і навички можна використовувати мовленнєві ігри.

Часто батьки скаржаться на те, що в сучасному світі дуже важко виділити достатньо часу для занять з дітьми, особливо тоді, коли дитина вже підросла, а мама вийшла на роботу. У вільний від роботи час вона готує, пере, прибирає, а дитина часто «сама по собі». Але, як відомо, безвихідних ситуацій не буває. Далі будуть розглянуті прості приклади того, як поміж справами – навіть на кухні – можна проводити з дитиною повноцінні заняття з розвитку мовлення загалом, та граматичного аспекту зокрема.

Кухня цілком може бути не тільки місцем для приготування і вживання їжі. Кухня (а не лише логопедичний кабінет) – це безкраї простори для розвитку мовлення.

На кухні можна:

  • активізувати і збагатити словник дитини іменниками і прикметниками для позначення харчових продуктів, страв, посуду, побутової техніки;
  • тренуватися у суфіксальному словотворенні прикметників від іменників;
  • вчити правильно узгоджувати прикметники з іменниками в роді, числі, відмінку;
  • складати з цими словосполученнями причинно-наслідкові складнопідрядні (зі сполучником «тому що») речення;
  • розвивати монологічне і діалогічне мовлення, увагу, пам’ять, аналітико-синтетичне мислення.

Приклади ігор для розвитку мовлення, які можна організувати і провести прямо на кухні. За таким прикладом можна придумати і провести безліч різноманітних і корисних занять.

  • Логопедична гра для тренування суфіксального словотворення

На столі перед дитиною викладіть різноманітні продукти і продемонструйте, як можна, з’єднавши два продукти, отримати «новий».

Наприклад, вибираємо шоколад і печиво. Що виходить? Шоколадне печиво.

  • Логопедична гра для тренування узгодження прикметника з іменником в роді, числі, відмінку

Продовжуємо роботу з шоколадом і печивом.

Що у тебе на десерт? (Шоколадне печиво.)

Прибрати печиво зі столу. А чого в тебе вже немає? (Шоколадного печива.)

Повертаєте печиво на стіл. Чому ти віддаєш перевагу? (Шоколадному печиву.)

Чим ти любиш пригощати друзів? (Шоколадним печивом.)

Про що ти часто мрієш? (Про шоколадне печиво.)

  • Логопедична гра для тренування складання складнопідрядних речень пояснювального характеру

Запитайте в дитини:

— Як ти вважаєш, що я буду готувати?

Дитина повинна відповісти приблизно так:

— Я вважаю, що ти будеш готувати картопляне пюре, тому що ти почистила багато картоплі.

  • Логопедична гра «Чарівні страви»

Для створення у дитини веселого настрою можна утворити пари з продуктів, що не поєднуються між собою, і попросити пояснити, наприклад, чи бувають вишневі котлети або апельсиновий суп.

  • Ігри на розвиток дрібної моторики рук.
  • Граємо з крупами. Всі діти люблять перебирати пальчиками крупи. Дайте дитині кілька різних ємностей, нехай пересипає крупу. Можна використовувати тарілки різних кольорів. Насипайте, наприклад, квасолю і спитайте, в якій тарілці більше, в якій менше. Посадіть різних тварин біля кожної тарілки, причому підберіть їх за кольорами: із зеленої тарілки їсть жаба, тому що вона теж зелена і любить цей колір і т. д.

Можна насипати крупу на піднос і малювати по ній пальчиками.

Змішайте кілька круп — пограйте в гру «Допоможи Попелюшці» — відберіть одну крупу від іншої.

Можна дитині запропонувати опустити руки в крупу, знайти цифру або інший знайомий предмет і, не дістаючи її з крупи, визначити, що йому попалося в руки.

  • Ігри на збагачення словника дитини.

«Давай шукати на кухні слова» Які слова можна вийняти з борщу? Вінегрету? Кухонної шафи? І т.д.

«Пригощаю» Давай згадаємо смачні слова і почастуємо один одного. Дитина називає «смачне» слово і «кладе» Вам на долоньку, потім Ви йому, і так до тих пір, поки все не з’їсте. Можна пограти в солодкі, кислі, солоні, гіркі слова.

«Докажи слівце» Ви починаєте фразу, а дитина закінчує її:

Ворона каркає, а горобець …

Сова літає, а заєць …

У корови теля, а у коня …

Цукор солодкий, а лимон …

Місяць видно вночі, а сонце …

Вогонь гарячий, а лід …

Річка широка, а струмок …

Камінь важкий, а пух …

«Чудовий мішечок». Ця гра залишається найулюбленішою для дітей довгий час, аж до шкільного віку. Адже кожен предмет з чарівного мішечка завжди сюрприз. Звичайно, завдання для старших вже ускладнюється (наприклад, потрібно визначити предмет на дотик, не заглядаючи в мішечок.)

Що знадобиться: любий мішечок, дрібні іграшки.

Дорослий каже, що в мішечку лежить багато цікавих іграшок, пропонує вийняти звідти одну, і голосно назвати. Потрібно ,щоб дитина правильно і чітко назвала іграшку.

«Який предмет?»

Мета — розвиток вміння підбирати до слова-предмету якомога більше слів-ознак і правильно їх узгоджувати.

Зелений — помідор, крокодил, колір, фрукт, …

Червоне — плаття, яблуко, прапор, …

  • Ігри на розвиток граматичної будови

«Приготуємо сік»

З яблук сік (яблучний). З груш, зі слив, моркви, лимона, апельсина? І навпаки: апельсиновий сік з чого?

«Вперті слова». Розкажіть дитині, що є на світі «вперті» слова, які ніколи не змінюються (кава, плаття, какао, кіно, піаніно, метро).

«Я вдягаю пальто. На вішалці висить пальто. Я гуляю в пальто. Сьогодні тепло, і все наділи пальто і т.п. ». Задавайте питання дитині і стежте, щоб вона не змінила слова в реченнях — відповідях.

«Один і багато». Дорослий називає один предмет — а дитина багато.

Перераховувати можна різні предмети, в залежності від того, де Ви зараз перебуваєте: на кухні або в дитячій кімнаті.

наприклад:

Чашка — чашки, каструля — каструлі, стіл — столи;

М’яч — м’ячі, олівець — олівці, кубик — кубики;

«Чого не стало?» Дорослий викладає перед дитиною декілька різних предметів (4 — 7). Потім просить дитину запам’ятати всі предмети і відвернутися, а сам в цей час прибирає один будь-який предмет. Дитині пропонується подивитися уважно і назвати, чого не стало. Обов’язково потрібно звертати увагу на закінчення в словах.

  • Слухаємо звуки.

 Прислухайтеся до звуків на кухні: вода капає з крана, крупа пересипається, ложка дзвенить в порожньому стакані. Постукайте з різних предметів на кухні, прислухайтеся — одні звучать голосно, інші — тихо, треті — глухо і т. д. Пограйте в гру «Вгадай, що стукає» з малюком.

  • Разом з дитиною спробуйте приготувати незвичайну вечерю. У назві страв повинен бути звук «З». Що можна приготувати? Салат, сирники, морс, суп. Не плутайте тверді і м’які приголосні звуки! І якщо дитина скаже «оселедець», то похваліть його, але інтонацією дайте відчути різницю між звучанням твердого і м’якого звуку. За цим же принципом придумайте меню з назвами страв, де зустрічаються інші звуки.

 

  • Запропонуйте дитині прибрати або помити посуд, в назві якої звук «Ч» — чашки, чайник, а потім зі звуком «Л» — ложки, виделки, салатник і т. д.

 

  • Покажіть дитині свої покупки. Нехай він перерахує ті з них, у назві яких є звук «Р». Якщо дитина не може відповісти, запропонуйте навідні запитання:

Кар-р-р-топлю  або капусту?

Ар-р-р — буз або диню ?

Пер-р-рсики або банани?

Цибулю або огір-р-рки?

Помідор-р-ри або баклажани?

 

  • Наші помічники

Як одним словом назвати прилад, який варить каву (кавоварка), ріже овочі (овочерізка), меле каву (кофемолка), вичавлює сік (соковижималка), чистить картоплю (картофелечистка)?

 

Бажаю успіхів.

 

 

 

 

postheadericon Практичний психолог

Результат пошуку зображень за запитом картинка психолог в садочку"

Напрямки діяльності 

практичного психолога дошкільного закладу

 
• ПСИХОДІАГНОСТИКА
Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик.
Їх мета — визначити об’єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів. Якщо для дорослих часто використовуються тестові методики, відомі багатьом, то в арсеналі дитячого психолога звичайно це особливі методики для дітей. Фахівець може попросити дитину щось намалювати. Може пограти з ним в захоплюючу гру — насправді ж за допомогою цих процедур збере необхідні дані. Психодіагностика застосовується в індивідуальній та груповій формах як для дітей так і для педагогічних працівників.
        
 РОЗВИВАЮЧІ ЗАНЯТТЯ
 За допомогою розвиваючих психологічних ігор фахівець допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Увага, пам’ять, посидючість, логічне та образне мислення — в арсеналі дитячого психолога розвиваючі ігри для всіх вікових категорій. Найчастіше, психологічні заняття проводяться відразу з групою дітей, і в такому випадку дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, сприймати соціальні норми.
 
•КОРЕКЦІЙНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНА РОБОТА
За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психокорекційна робота. Це можуть бути заняття на адаптацію до дитсадка, готовність до школи, зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Гра, малюнок, казка, пісок — всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках спеціаліста потужним засобом допомоги.
 
•Відвідування занять, гуртків, прогулянок з метою проведення спостереження за психологічним та емоційним станом дітей
 
•Просвітницька робота з пропаганди психологічних знань :
розміщення цікавої психологічної інформації у інформаційних куточках кожної групи, виступи на батьківських зборах, робота з батьками, участь у нарадах, педрадах, семінарах.
 
Нет описания фото.
 

«Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ»

              Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка. Адже, відповідно до ст..4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язково. Складовою безперервної освіти в Україні.

Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

              Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального.                           Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?

1.    На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

2.    Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

3.    Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

4.    Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.

5.    До кінця раннього віку в дитини з’являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.

Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов’язують:

·         і з попередніми умовами виховання, під впливом яких формується поведінкова реакція;

·         і зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;

·         і з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;

·         і з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.

Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Виокремлюють такі ступені адаптації:

·         Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

·         Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

·         Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостіні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

 
 
«Толока до Покрови»
Тиждень безпеки

Ми за безпечні умови начання та праці!!!!!

Районний етап обласного фестивалю «Технологічний парк художньо-педагогічних ідей» 

ШАНОВНІ БАТЬКИ

МАЙБУТНІХ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ!

Заяви про зарахування дітей до ЗДО на 2021/2022 н.р. будуть прийматись за відповідним графіком. Дату та час повідомимо додатково.Будь ласка, чекайте на телефонний дзвінок.

 

НАБІР ДІТЕЙ

на 2021/2022 н.р. 

1-а молодша група (з 2 до 3 років)– 35 дітей;

2-а молодша група (з 3 до 4 років)– 10 дітей;

Середня група (з 4 до 5 років)–  добір у разі вивільнення місць;

Старша група (з 5 до 6 років) – добір у разі вивільнення місць;

Спеціальні групи — добір у разі вивільнення місць.